24 лютого 2021 Верховний Суд розглянув справу № 757/33392/16 про визнання недійсною довіреності, на підставі якої боржник уклав договори дарування майна з третьою особою, на яке, на думку кредитора, можна було б звернути стягнення під час виконання іншого судового рішення. Позовні вимоги мотивовані тим, що указана довіреність є фіктивною, оскільки єдиною її метою було – ухилення боржника від виконання цивільно-правових зобов’язань, а також нікчемною оскільки довіреність не містить повного найменування обдарованого.

У той же час, Верховний Суд, дослідивши наявні у справі матеріали, дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним і за своїм змістом не призведе до відновлення порушених прав кредитора.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що видача оспорюваної довіреності не може бути кваліфікована як «правочин, що вчинений на шкоду кредитору (фраудаторний правочин)». Як випливає зі змісту рішення, на думку Верховного Суду, з якою ми погоджуємось, належним способом захисту у даному випадку є визнання недійсними саме договорів, на підставі яких майно було відчужено представником боржника третім особам (договорів дарування земельних ділянок і квартир тощо), а не довіреності, яка дозволила представнику боржника укласти такі договори.

Окрім цього, Верховний Суд наголосив, що у справах за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним таких односторонніх правочинів, як видача довіреності, належним відповідачем має бути особа, яка видала довіреність, а не нотаріус чи нотаріальна контора (що у свою чергу, є окремою підставою для відмови у задоволенні позову).

Анна Поліщук, юристка, для UA-Times.