Законопроєкт № 16051-1, який Верховна Рада 16 вересня підтримала в першому читанні, часто називають просто «ПДВ на посилки до 150 євро». Але це дещо спрощує суть змін. Пропонується окремий режим оподаткування дистанційних продажів через електронні платформи, близький за логікою до європейської моделі IOSS та deemed supplier. Причому проєкт № 16051-1 треба читати разом із законопроєктом № 15460 про зміни до Митного кодексу — повна конструкція працює саме у зв’язці цих двох документів.
Найцікавіше тут навіть не ставка ПДВ, а те, хто його адмініструватиме. Якщо фізична особа купує через маркетплейс непідакцизний товар вартістю до 150 євро, ПДВ пропонується стягувати вже під час покупки. Відповідальність за його нарахування та сплату переходить до електронної платформи. Для держави так значно простіше: працювати з великими платформами, а не адмініструвати мільйони окремих посилок на кордоні.
Для самих маркетплейсів наслідки серйозніші. Їм доведеться окремо ідентифікувати продажі українським покупцям, правильно визначати базу оподаткування, включати ПДВ у платіж, вести спеціальний облік та звітувати. При цьому в межах цього режиму не передбачається звичного механізму податкового кредиту, податкових накладних та стандартної декларації з ПДВ. Тож великим міжнародним платформам мало буде просто «додати 20%». Потрібно буде адаптувати checkout, білінг, облік, IT-системи і, можливо, договори з продавцями та логістичними операторами.
Не зовсім правильним є і формулювання «ПДВ на всі посилки». Пільговий поріг у 150 євро для товарів, які купуються за кордоном, справді прибирається, але залишаються окремі винятки. Зокрема, йдеться про безоплатні відправлення між фізичними особами до 45 євро, певні випадки несупроводжуваного багажу та окремі товари для потреб безпеки й оборони. Крім того, спеціальний режим із залученням електронних платформ стосується саме дистанційних продажів, тоді як для іншого імпорту працюватимуть загальні правила.
Для українського ритейлу це насамперед питання конкуренції. Український продавець працює з ПДВ, тоді як товар іноземного продавця сьогодні може потрапити до українського покупця в посилці до 150 євро без його сплати. Реформа має вирівняти ці умови, а заодно додати бюджету надходжень. Паралельно має зменшитися сенс у практиці, коли комерційні партії товарів штучно дробляться на велику кількість невеликих відправлень.
А от до другого читання я б найбільше дивився саме на практичну сторону. Треба дуже чітко розвести відповідальність платформи, продавця, перевізника та митниці і, головне, налагодити обмін даними між ними. Якщо ПДВ уже сплачено покупцем на checkout, митниця повинна це бачити, інакше виникає ризик повторного нарахування податку на кордоні. Так само мають працювати повернення товару і коштів та відповідне коригування ПДВ. Тому для мене головне питання цієї реформи вже не в самих 20%. Важливіше, чи вдасться побудувати механізм, зручний одночасно для покупця, міжнародної платформи і держави.
