Автор: Антон Ходош, юрист ETERNA LAW
Роль штучного інтелекту в сучасному світі важко переоцінити. Медицина, навчальний процес, оборона, програмування, творчість – це лише деякі з багатьох сфер життєдіяльності людини, в яких він використовується. Так, у 2016 році світу була представлена створена штучним інтелектом картина «The Next Rembrandt», яка з неймовірною точністю схожа на роботи одного з найвеличніших митців в історії – Рембрандта. Дивлячись на подібні витвори мистецтва, постає цілком логічне питання: «Чи охороняється така творчість та кому належать права на неї?» Звісно, розробники штучного інтелекту та його користувачі прагнуть до отримання правової охорони створюваних ним об’єктів, зокрема, з метою захисту власних інвестицій. З іншого боку, автори творів заперечують проти її надання, підкреслюючи винятковість людських інтелектуальних досягнень. Це протистояння дійшло й до судових спорів. Так, нещодавно Гільдія авторів (The Authors Guild) та сімнадцять відомих митців, з-поміж яких: Джонатан Франзен (Jonathan Franzen) та Джордж Р.Р. Мартін (George R.R. Martin), подали позов до суду проти розробника ChatGPT, чат-бота зі штучним інтелектом, за порушення авторських прав на їх роботи. Отже, в цій статті ми розглянемо питання, які цікавлять кожного, хто хоч раз користувався штучним інтелектом для створення тих чи інших об’єктів.
Щоб визначити, чи охороняються результати функціонування штучного інтелекту, необхідно спочатку встановити його правову природу. В опублікованому 8 квітня 2019 року оновленому звіті «A definition of AI: Main capabilities and scientific disciplines» незалежної експертної групи зі штучного інтелекту при Європейській комісії «системи штучного інтелекту» визначаються як «програмні (і, можливо, також апаратні) системи…». Водночас в Глосарії термінів авторського права та суміжних прав Всесвітньої організації інтелектуальної власності, автором якого є Доктор Міхай Фічор (Dr. Mihбly Ficsor), зазначається, що: «Зазвичай розрізняють три категорії штучного інтелекту: експертні (або засновані на знаннях) системи, системи сприйняття та системи природної мови». Також вказується, що: «Останні дві категорії є специфічними комп’ютерними програмами», у той час, як «експертні системи можна розглядати як комп’ютерні програми, а також як спеціальні поєднання комп’ютерних програм та конкретних баз даних». Отже, можемо констатувати, що на сучасному рівні розвитку штучний інтелект являє собою певну комп’ютерну програму, наділену здібностями, аналогічними людському інтелекту, або ж систему, що включає таку програму.
Тож чи охороняються об’єкти, створені за допомогою штучного інтелекту?
В Україні дане питання було врегульоване на початку 2023 року, коли набув чинності новий Закон «Про авторське право і суміжні права» (далі – «Закон»). Хоч він й не оперує поняттям «штучний інтелект», проте встановлює правила охорони об’єктів, що генеруються комп’ютерними програмами або створюються з використанням комп’ютерних програм, до яких, як було розглянуто вище, можна віднести й штучний інтелект. Законом передбачено, що неоригінальні об’єкти, згенеровані комп’ютерною програмою (програмами), охороняються правом особливого роду (sui generis). Зі свого боку, згідно з абзацом першим частини першої статті 33 Закону: «Неоригінальним об’єктом, згенерованим комп’ютерною програмою, є об’єкт, що відрізняється від існуючих подібних об’єктів та утворений у результаті функціонування комп’ютерної програми без безпосередньої участі фізичної особи в утворенні цього об’єкта.» З даного визначення можемо виділити ознаки, відповідність яким є необхідною передумовою для надання правової охорони об’єкту, створеному штучним інтелектом. Так, він повинен:
1) відрізнятися від існуючих подібних об’єктів; та
2) бути неоригінальним, створюватися без безпосередньої участі людини в його утворенні.
Щодо першої ознаки варто зазначити, що Закон не конкретизує від яких саме «існуючих подібних об’єктів» повинен відрізнятися згенерований об’єкт. Допускаємо, що це може стосуватися, зокрема, як об’єктів авторського та суміжних прав, так й інших неоригінальних згенерованих об’єктів. Отже, усім, хто використовує штучний інтелект, варто враховувати, що Закон фактично встановлює вимогу щодо певної новизни згенерованого ним об’єкта, яка, у випадку виникнення спору, може бути підтверджена виключно спеціалізованою експертизою. Зауважимо, що, на нашу думку, на новизну створеного штучним інтелектом об’єкта не впливатиме використання у ньому неохоронюваних елементів інших об’єктів, наприклад, ідеї. Тобто, написання штучним інтелектом книги, яка буде подібною за ідеєю до певного твору, не заважатиме її правовій охороні.
Зі свого боку, друга ознака покликана відмежувати неоригінальні згенеровані об’єкти від творів. Це напряму впливає, зокрема, на обсяг прав, що належать володільцю відповідного об’єкта, строк їх охорони тощо. Підкреслюючи «неоригінальність» та відсутність «безпосередньої участі фізичної особи» в утворенні згенерованих об’єктів, Закон виключає інтелектуальну творчу діяльність людини у процесі їх створення. Водночас варто враховувати, що участь користувача у функціонуванні штучного інтелекту неможливо виключити повністю. Сучасний рівень розвитку не дозволяє йому працювати абсолютно автономно від людини, тобто без отримання певних завдань чи інструкцій від неї. Отже, для відмежування неоригінальних об’єктів, згенерованих штучним інтелектом, від об’єктів авторського права (у тому числі створених з використанням штучного інтелекту) оцінці підлягатиме характер участі користувача у їх утворенні. Зазначене підтверджується й положеннями Закону, а саме – абзацом другим частини першої статті 33, відповідно до якого: «Твори, створені фізичними особами з використанням комп’ютерних технологій, не вважаються неоригінальними об’єктами, згенерованими комп’ютерною програмою.» Якщо штучний інтелект використовується виключно як «допоміжний інструмент», приміром, для пошуку та виправлення друкарських помилок у написаному людиною тексті, не може йтися про те, що такий текст є неоригінальним, а тому він охоронятиметься авторським правом, а не правом особливого роду (sui generis). Водночас, якщо за запитом користувача штучний інтелект самостійно намалював картину, просте формулювання відповідного завдання людиною не може вважатися її інтелектуальною творчою діяльністю, а тому така картина вважатиметься неоригінальною та охоронятиметься правом особливого роду (sui generis).
Також, користувачам штучного інтелекту необхідно враховувати, що згенеровані ним об’єкти можуть отримати правову охорону виключно за умови, що в процесі їх створення не порушуються права інших осіб (зокрема, авторські та суміжні права, а також права особливого роду (sui generis)). На це вказує частина сьома статті 33 Закону. З практичного погляду дотримання такої вимоги може бути доволі складною задачею, оскільки в процесі так званого «навчання» штучного інтелекту доволі часто використовуються охоронювані роботи третіх осіб, які надалі можуть покладатися в основу згенерованих ним об’єктів. Деякі відомі розробники вже почали виправляти зазначену проблему, блокуючи можливість використання охоронюваних об’єктів для такого «навчання». Тому, радимо користувачам бути дуже обережними з вибором штучного інтелекту, якому планується поставити відповідне завдання.
Як описано вище, в залежності від характеру участі користувача та дотримання інших вимог, Законом встановлено дві моделі охорони об’єктів, що створюються за допомогою штучного інтелекту:
1) авторсько-правова; та
2) правом особливого роду (sui generis).
Надалі детальніше розглянемо особливості саме другої моделі, яка є новинкою для українського законодавства.
Так, обсяг майнових прав суб’єкта права особливого роду (sui generis) є аналогічним обсягу майнових прав авторів творів. Тобто, власник об’єкта, створеного штучним інтелектом, має право використовувати його будь-яким способом (способами), а також виключне право дозволяти або забороняти його використання іншими особами. Також, він може відчужити свої права повністю або частково будь-якій особі на підставі відповідного договору. Водночас особисті немайнові права на об’єкти, створені штучним інтелектом, не виникають. Зокрема, володільці таких об’єктів не можуть вимагати визнання свого «авторства» на них. Права особливого роду (sui generis) починають діяти (виникають) з моменту, коли штучний інтелект згенерував відповідний об’єкт, без необхідності виконання будь-яких формальностей (наприклад, реєстрації таких прав). Проте, на відміну від авторських прав, їх строк чинності спливає через 25 років, що обчислюються з 1 січня року, наступного за роком, в якому такий об’єкт було згенеровано. Права володільця об’єкта, створеного штучним інтелектом, підлягають захисту від порушень, зокрема, в судовому порядку.
Отже, як бачимо, навіть неоригінальні згенеровані об’єкти, за умови дотримання вищезазначених вимог, підлягають правовій охороні. Однак, постає питання, хто є їх правовласником? З цього приводу загальновизнаним підходом у світі є те, що за жодних обставин права не належать самому штучному інтелекту, оскільки на сучасному рівні розвитку він не наділений правосуб’єктністю. Так, вітчизняний Закон виділяє дві категорії осіб, яким можуть належати права на об’єкт, створений штучним інтелектом, зокрема:
1) правовласнику штучного інтелекту;
2) його правомірному користувачу.
Вважаємо, що для визначення правовласника конкретного об’єкта необхідно встановити, хто саме правомірно використав штучний інтелект, внаслідок чого такий об’єкт було згенеровано. Тобто, необхідно відповісти на питання: «Хто поставив завдання штучному інтелекту створити відповідний об’єкт?» Варто враховувати, що належність прав особливого роду (sui generis) певній особі може визначатися договором. Наприклад, в умовах використання (Terms of use), які застосовуються до всіх сервісів, програмного забезпечення, інструментів компанії OpenAI, у тому числі ChatGPT, вказано, що OpenAI передає користувачу усі свої права, право власності та частку у результатах, згенерованих з використанням сервісів OpenAI. Отже, користувачам слід також уважно ознайомлюватися з договорами (умовами) на використання відповідного штучного інтелекту.
Водночас, з урахуванням положень статті 37 Закону України «Про міжнародне приватне право», згідно з якою до правовідносин у сфері захисту прав інтелектуальної власності застосовується право держави, у якій вимагається захист цих прав, на практиці аналізу підлягатиме також законодавство іноземних країн, яке може встановлювати інші правила охорони об’єктів, створених за допомогою штучного інтелекту, або ж не надавати такої охорони взагалі.
Зокрема, 21 лютого 2023 року Бюро авторських прав США (United States Copyright Office) видало своє оновлене рішення щодо реєстрації прав на комікс «Zarya of the Dawn», автором якого є Кріс Каштанова (Kris Kashtanova). Особливістю цього коміксу є те, що він включає зображення, згенеровані штучним інтелектом Midjourney. Так, Бюро зареєструвало авторські права тільки на ті елементи, в яких є «оригінальне авторство пані Каштанової», а саме – на текст коміксу, а також на комікс в цілому як «результат вибору, координації та компонування тексту, створеного автором, і ілюстрацій, створених штучним інтелектом». Окремі ж зображення, згенеровані Midjourney, не отримали правової охорони. Зауважимо, що наразі Бюро веде активну компанію обговорення із зацікавленими особами проблем, пов’язаних з об’єктами, що створюються штучним інтелектом, зокрема, щодо можливості та доцільності їх охорони правом особливого роду (sui generis).
Водночас Закон Великобританії «Про авторське право, промислові зразки та патенти» (Copyright, Designs and Patents Act) стверджує, що: «У випадку літературного, драматичного, музичного чи художнього твору, створеного комп’ютером, автором вважається особа, яка вжила заходів, необхідних для створення твору.» Так, Сполучене Королівство має свій унікальний підхід до розв’язання зазначених питань, передбачаючи, що роботи, згенеровані комп’ютером (а отже й штучним інтелектом), можуть охоронятися навіть авторським правом. Проте, підтримуючи правильну ініціативу щодо необхідності регулювання даної проблематики, на жаль, зазначений закон не конкретизує, хто в такому разі вважатиметься «особою, яка вжила заходів, необхідних для створення твору». Чи нею буде користувач штучного інтелекту, чи його розробник, або ж інша особа, наразі не встановлено.
Вагомою в цьому контексті може бути практика Пекінського Інтернет-Суду (Beijing Internet Court), заснованого у вересні 2018 року та покликаного вирішувати конкретні типи справ в мережі Інтернет в межах юрисдикції Пекіна. Так, у листопаді 2023 року Суд виніс своє рішення по справі LI v. LIU, яка стосувалася захисту авторських прав на зображення, створені штучним інтелектом. Вирішуючи, чи охороняються авторським правом такі роботи, Суд постановив, що це підлягатиме аналізу в кожній окремій справі. Зі свого боку, за результатами оцінки обставин справи Li v. Liu Суд надав позитивну відповідь на це питання. Аргументи Суду зводилися до того, що інтелектуальний внесок позивача в згенеровані зображення полягав у тому, що він, зокрема: обрав бажаного постачальника послуг штучного інтелекту з-поміж багатьох інших, для того, щоб зображення відповідали стилю, якому надає перевагу позивач; в процесі функціонування штучного інтелекту надавав йому значну кількість вказівок щодо того, що позивач бажає та не бажає бачити на згенерованих зображеннях; налаштовував та змінював різні технічні параметри для створення, вибору та перекомпонування зображень. Щодо критерію оригінальності, Суд зазначив, що в даному випадку, хоч позивач й самостійно не малював конкретні лінії, проте він розробив стилі персонажів, організував остаточний макет і композицію зображень, шляхом введення різних слів-підказок та технічних параметрів. Не вдаючись в оцінку висновків Суду, зауважимо, що подібні рішення можуть бути корисними для напрацювання підходів до розуміння законодавчих приписів щодо характеру участі користувача у створенні певних об’єктів за допомогою штучного інтелекту та, як наслідок, визначення моделі правової охорони, яка підлягає застосуванню в тому чи іншому випадку.
З огляду на вищезазначене, констатуємо, що наразі національні підходи країн світу щодо правової охорони об’єктів, що створюються за допомогою штучного інтелекту, різняться та подекуди тільки починають формуватися. Водночас користувачам вже зараз потрібно враховувати такі загальні рекомендації в процесі використання штучного інтелекту:
1) згенерований об’єкт в жодному разі не повинен порушувати права третіх осіб;
2) завжди потрібно враховувати вимоги договорів (умов) на використання конкретного штучного інтелекту, а також положення законодавства країни, де вимагається захист прав на створений ним об’єкт;
3) у випадку виникнення спору, необхідно звертатися до професійних юристів, які всебічно проаналізують обставини справи та захистять ваші інтереси.
Джерело: LigaZakon
