Автори:
Маргарита Татарова
Як створити систему запобіжників, щоб не поставити на власному бізнесі ганебне клеймо “колаборант”?
Представникам українського бізнесу у повномасштабній російсько-українській війні відведена окрема важлива роль: вони створюють, зберігають робочі місця, задовольняють суспільні потреби та поповнюють держбюджет.
Додаткового рівня складності виконанню покладених завдань додає те, що на економічному фронті існує й лінія оборони, яку утримує держава, і однією з її складових є впроваджені інститути протидії колабораціонізму та пособництву державі-агресору.
“Тон зверху”
“Тон зверху” є одним з ключових елементів ефективної комплаєнс-програми. Простими словами, це принцип, згідно з яким менеджмент розробляє та доводить до відома працівників у різний спосіб (через Кодекс етики, регулярні розсилки по імейлу, кейс-стаді та тренінги, підкреслення важливості ролі комплаєнс-офіцера тощо) власну позицію щодо принципів, які пропагує компанія і які є обов’язков для працівників.
У першу чергу використання цього принципу було обумовлене наміром власників бізнесу виключити ризики, пов’язані з потенційним залученням компанії у питання корупції.
Певна річ, найчастіше увага цьому приділялася на великих підприємствах, де основні процеси вже добре налагоджені і призначені особи, відповідальні за якісну реалізацію затверджених на рівні компанії політик.
Проте у реаліях сьогодення запозичення та адаптація інструментів, властивих інституту антикорупційного комлаєнсу, стає актуальним питанням для власників бізнесу різного масштабу, зокрема щоб нівелювати, або принаймні мінімізувати, ризики колабораційної діяльності.
Політика протидії колабораційній діяльності та пособництву
Запровадження спеціальної політики щодо виявлення, попередження та протидії колабораційній діяльності та пособництву дозволить компанії вирішити одразу декілька питань.
По-перше, це офіційне декларування внутрішньої політики компанії щодо нетерпимості до будь-яких проявів колабораційної діяльності.
По-друге, це й імплементація дієвих механізмів контролю, звітування та порядку прийняття рішень у разі виявлення ознак здійснення працівниками або посадовими особами компанії колабораційної діяльності чи пособництва.
Для забезпечення ефективності політики слід призначити одного або декількох осіб, відповідальних за її реалізацію, ознайомити усіх працівників з текстом політики та провести відповідні тренінги/тестування для закріплення знань.
Також вкрай важливо мати напоготові алгоритм дій працівників та посадових осіб у разі вимушеної взаємодії компаній, що знаходяться на тимчасово окупованій території, з окупаційною адміністрацією.
Аудит контрагентів та договорів
Зважаючи на узагальнюючі формулювання законодавства щодо колабораційної діяльності, частиною створення “системи запобіжників” щодо останньої виступає проведення аудиту контрактів компанії та створення маркерної системи перевірки контрагентів.
Предметом такої системи аудиту має стати виявлення контрагентів, що прямо або опосередковано пов’язані з рф, а також компаній, що підозрюються або визнані колаборантами.
Крім вищенаведеного, доцільно розробити та включати в текст договорів антиколабораційні застереження щодо можливості одностороннього розірвання договору у випадку визнання контрагента колаборантом.
Документування дій на тимчасово окупованій території
Ця рекомендація застосовна здебільшого до компаній, що знаходяться на тимчасово окупованій території, адже, на жаль, на таких територіях фіксуються масові випадки крадіжок майна підприємств, примусове зайняття об’єктів військовослужбовцями рф тощо.
Невважаючи на тимчасову відсутність контролю України на таких територіях, компаніям слід документувати втрату контролю або крадіжки майна та направляти відповідні заяви до правоохоронних органів.
Здійснення таких заходів у належній формі дасть змогу компанії не лише убезпечитись від можливих підозр у пособницькій або колабораційній діяльність, а й використовувати такі матеріали як доказ у межах майбутнього механізму відшкодування шкоди, завданої рф.
Законодавчі зміни
Колабораційна та пособницька діяльність як вид кримінального правопорушення є новелою для українського законодавства, що тягне за собою дві важливі обставини.
Перш за все, в Україні немає правозастосовної практики, що унеможливлює визначення чітких меж колабораційної діяльності.
По-друге, законодавство у цій сфері наразі не є досконалим, і можна очікувати внесення вагомих змін у найближчій перспективі.
Нещодавно бізнес-омбудсмен анонсував внесення до Верховної Ради проєкту закону щодо внесення змін до законодавства про колабораціонізм.
Серед іншого, законопроєкт передбачатиме закріплення переліку діяльності на окупованій території, що не може вважатися колабораційною діяльністю.
Відтак, вкрай важливо тримати руку на пульсі щодо законодавчих змін та слідкувати за формуванням правозастосовної практики у цій сфері, щоб ненароком не втрапити у халепу.
Імплементація описаних рекомендацій дасть змогу компаніям в значній мірі убезпечити себе від ризиків, пов’язаних з колабораційної діяльності, та створити дієву систему запобіжників для бізнесу.
Джерело: Економічна правда
