Як знайти баланс у рекламі азартних ігор
Тривають розмови щодо правильності використання реклами азартних ігор та зловживання положеннями про спонсорство деякими операторами. Партнер юридичної фірми Eterna Law Артем Кузьменко розповів про законодавчі дозволи й заборони для реклами азартних ігор, неможливість КРАІЛ реагувати на порушення та висловив своє бачення щодо регуляції реклами гемблінгу в Інтернеті.
Артеме, розкажіть, будь ласка, як реклама азартних ігор обмежена законодавством?
Регулювання реклами здійснюється відповідно до Закону України № 270/96-ВР «Про рекламу» (далі – Закон про рекламу), до якого після ухвалення Закону України № 768-IX «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» (далі – Закон про азартні ігри) були внесені зміни, а саме доповнено нову статтю 22, яка встановлює умови та вимоги щодо реклами азартних ігор, операторів азартних ігор.
Так, реклама азартних ігор, реклама знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими провадиться діяльність з організації та проведення азартних ігор, а також інших позначень, під якими проводяться азартні ігри, забороняється:
– на радіо і телебаченні, зокрема за допомогою кабельного, супутникового, IP-телебачення, онлайн-телебачення, мобільного телебачення, цифрового ефірного телебачення та інших засобів передавання сигналу в період з 6 до 23 години;
– у наукових, науково-популярних, навчальних, громадсько-політичних, довідкових, літературно-художніх виданнях, виданнях для дітей та юнацтва та інших виданнях (крім спеціалізованих видань, присвячених азартним іграм);
– у всіх друкованих засобах масової інформації (крім спеціалізованих видань, присвячених азартним іграм);
– засобами зовнішньої реклами;
– на зовнішніх і внутрішніх поверхнях транспортних засобів та метрополітену;
– в місцях проведення розважальних, театрально-концертних, спортивних та інших заходів для осіб, які не досягли 21-річного віку.
Також не можна використовувати у рекламі азартних ігор осіб віком до 21 року як фотомоделей; спрямовувати рекламу на вразливі групи населення (неповнолітні особи, малозабезпечені особи, особи, хворі психічними захворюваннями) та спонсорувати теле-, радіопередачі та інші заходи, призначені переважно для осіб, які не досягли 21 року (крім трансляції спортивних заходів).
У теле-, радіопередачах, матеріалах в інших засобах масової інформації, видовищних та інших заходах, які створені і проводяться за участі спонсорів, забороняється наводити будь-яку інформацію рекламного характеру про спонсора та/або його товари, крім імені або найменування та знака для товарів і послуг спонсорів.
Окрім зазначеного вище, реклама азартних ігор не повинна формувати думку, що виграти в азартну гру легко, а також що участь в азартних іграх може бути джерелом доходів або альтернативою звичним способам отримання прибутку (робота/підприємництво).
Реклама азартних ігор має містити достовірну інформацію, не бути хибною, неправдивою або удаваною.
Також встановлено, що реклама азартних ігор повинна супроводжуватися попередженням такого змісту: «Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтеся правил (принципів) відповідальної гри». Кожне попередження має займати не менше як 15 відсотків площі всієї реклами. Колір тексту попередження має бути чорним, а колір тла попередження – білим.
Передбачається, що замовником рекламних послуг у сфері організації та проведення азартних ігор може бути виключно юридична особа, яка має відповідну ліцензію на рекламований вид азартних ігор.
Реклама азартних ігор має містити відомості про ліцензію, номер, дату її видачі та найменування органу, який видав ліцензію на провадження певного виду діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор рекламодавцю.
Суб’єкт господарювання не має права виступати рекламодавцем бренду організатора азартних ігор, що належить іншому суб’єкту господарювання. Термін «бренд організатора азартних ігор» має вживатися у значенні, наведеному в Законі про азартні ігри.
Важливо зазначити, що усі вказані вимоги ст. 22 Закону про рекламу також розповсюджується на рекламу в Інтернеті.
Наскільки прийнятними є ці вимоги для бізнесу? Чи можна сказати, що ці правила вичерпні і їх не можна трактувати по-різному?
На мою думку, такі вимоги є повністю прийнятними для бізнесу, оскільки, якщо порівняти з іншими юрисдикціями, де дозволені азартні ігри, вимоги до рекламування є не такими жорсткими. Ці вимоги не є чимось зовсім новим, адже подібні застосовуються до реклами певної групи товарів, зокрема алкогольних та тютюнових виробів.
Якщо враховувати подібність цих вимог до реклами алкогольних та тютюнових виробів, а також існування практики їх застосування, вільне трактування цих вимог стає надзвичайно складним.
З вашої практики, чи оператори робили спроби обійти ці вимоги, використовуючи лазівки?
Звичайно, спроби організаторів азартних ігор обійти ці вимоги трапляються. Деякі організатори намагаються обійти, деякі порушують вимоги. А є учасники ринку, котрі здійснюють рекламу азартних ігор без наявної відповідної ліцензії.
Так, наприклад, вищезгадана вимога про наявність попередження шкоди від азартних ігор змушує багатьох рекламодавців відмовлятись від прямої реклами.
Застосування такого попередження у рекламі зменшує її ефективність, тому часто рекламодавці вдаються до спонсорства та використовують приховану рекламу.
Які законні варіанти промоції доступні нині для українських ліцензіатів?
Найбільш розповсюдженим засобом промоції, що використовується організаторами азартних ігор та лотерей, є спонсорство для офлайн-сфери та онлайн-реклама.
Однак Закон про рекламу містить обмеження у вигляді заборони спонсорування теле-, радіопередач, театрально-концертних та інших заходів, призначених переважно для осіб, які не досягли 21 року. З аналізу вищезазначеної норми можна зробити висновок, що організаторам азартних ігор дозволено спонсорування заходів, якщо такі заходи призначені переважно для осіб, що досягли 21 року.
Ба більше, обмеження, що застосовується для реклами азартних ігор, прямо не розповсюджується на рекламу шляхом спонсорування, що підтверджується зокрема судовою практикою щодо розгляду справ, пов’язаних з питаннями аналогічного способу реклами алкогольних та тютюнових виробів, для яких встановлені аналогічні обмеження.
Крім того, великим попитом користується реклама азартних ігор в Інтернеті, щодо якої передбачені певні вимоги, але натомість відсутні дієві інструменти контролю за дотриманням таких вимог організаторами азартних ігор.
На вашу думку, чи зможе меморандум про рекламу виправити поточний стан справ? Адже цей документ не має жодної юридичної сили.
Меморандум – це документ, який засвідчує наміри сторін, аналіз окремих положень, інформацію, яка надається учасникам. Тобто, меморандум – це не той документ, який має юридичну силу, як договір або угода, та юридичні наслідки у разі невиконання окремих положень документу.
Водночас положення меморандуму не можуть:
– вільно трактувати положення законодавства;
– прямо або опосередковано суперечити, додавати нові права та обов’язки, виходити за межі закону/-ів (Закон про азартні ігри та Закон про рекламу).
Будь-які домовленості не будуть ефективними без достатнього контролю за виконанням вимог законодавства про рекламу азартних ігор відповідними державними органами.
Підписання меморандуму або інших подібних документів навряд чи розв’яже усі проблеми недосконалості законодавчого регулювання діяльності ринку реклами азартних ігор, якщо система контролю за дотриманням вимог не буде діяти.
Як КРАІЛ буде регулювати цей процес, адже регулятор не має повноважень здійснювати контроль за дотриманням рекламного законодавства?
Справді, питання належної компетенції КРАІЛ щодо контролю за дотриманням законодавства у сфері реклами азартних ігор залишається відкритим. Закон про азартні ігри передбачає, що КРАІЛ має право ухвалювати рішення щодо застосування фінансових санкцій проти осіб, що порушили законодавство про рекламу у сфері азартних ігор.
Водночас, відповідно до статті 26 Закону про рекламу, КРАІЛ не входить до вичерпного переліку органів, що мають право здійснювати контроль за дотриманням законодавства про рекламу. Відповідно, маємо ситуацію законодавчої невизначеності, коли, з одного боку, КРАІЛ має повноваження накладати фінансові санкції, а з іншого боку – не має повноважень встановлювати порушення законодавства про рекламу.
Можна припустити: якщо не буде ухвалено інших змін, КРАІЛ здійснюватиме лише моніторингову функцію, коли за результатами спостереження та аналізу діяльності організаторів та компаній без ліцензії в сфері організації та проведенні азартних ігор КРАІЛ повідомлятиме Держпродспоживслужбу про відповідні порушення.
На вашу думку, як можна виправити рекламне законодавство, щоб задовольнити і бізнес, і суспільство?
Такі «кардинальні зміни» навряд чи є можливими в найближчій перспективі з багатьох причин. Однак вже зараз було б доречним виправити прогалину між Законом про азартні ігри та Законом про рекламу, зокрема внести зміни до п. 1. ст. 26 Закону про рекламу і внести КРАІЛ до переліку організацій, що здійснюють контроль за дотриманням законодавства України про рекламу у межах своїх повноважень. Це забезпечило б якісніший контроль, а як наслідок – зменшення кількості прихованої реклами та порушень.
Чи варто більше обмежити рекламний сегмент в Інтернеті, оскільки закон ледве торкається цієї теми? Наскільки взагалі реально реалізувати обмеження для сайтів?
З практики можна зробити висновок, що розміщена в Інтернеті реклама повинна відповідати вимогам Закону про рекламу у випадках, коли:
– реклама розміщується в українському сегменті Інтернету (ресурси домену .ua);
– споживачі реклами перебувають на території України;
– реклама виготовляється та/або поширюється за допомогою технічних засобів, що розташовані на території України.
Але базові правові норми про рекламу не можуть ефективно регулювати інтернет-рекламу, оскільки:
– ці норми не враховують технічних особливостей Інтернету;
– складним є визначення юрисдикції;
– складний контроль та притягнення до відповідальності порушників.
Як відомо, Інтернет має свої особливості, через які інколи неможливо знайти справжнього рекламодавця, розповсюджувача реклами або навіть власника інтернет-ресурсу, на якому розміщена реклама. Контроль за дотриманням законодавства про рекламу в Інтернеті обмежується розглядом скарг споживачів Держспоживінспекцією України. Тому є необхідність чіткого законодавчого визначення правил розміщення реклами в Інтернеті з метою уникнення непорозумінь між усіма учасниками ринку рекламних послуг та запобігання розповсюдження недобросовісної, неточної, прихованої або забороненої реклами.
З огляду на вільну рекламу в Інтернеті, чи не завалить українців рекламою онлайн-казино, коли Google дозволить рекламувати гральний бізнес на наше гео?
За нормальної системи контролю за дотриманням вимог законодавства в сфері реклами азартних ігор це питання може бути врегульовано. За прикладом іноземних юрисдикцій, органи контролю перманентно здійснюють моніторинг за дотриманням законодавства та впливом на суспільство і, як наслідок, можуть посилити законодавство про рекламу та збільшити вимоги до організаторів азартних ігор.
Якою буде реалізація захисту вразливих частин населення від реклами азартних ігор?
Як вже раніше зазначалося, Законом про рекламу заборонено:
– направляти рекламу на вразливі групи населення (неповнолітні особи, малозабезпечені особи, особи з психічними захворюваннями);
– спонсорувати теле-, радіопередачі та інші заходи, призначені переважно для осіб, які не досягли 21 року (крім трансляції спортивних заходів) тощо.
У цьому випадку важливим буде саме контроль за дотриманням зазначених правил.
Також варто сказати про роботу Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх. Інформування населення та активне дотримання учасниками ринку порядку ведення цього реєстру повинно стати дієвим механізмом захисту вразливих верств населення.
Чи можна вважати соціальні азартні ігри рекламою ігор на гроші?
Попри назву, ігри у соціальних казино призначенні тільки для розважальних цілей. Гравець у них не використовує реальні гроші, коли грає, та не отримує справжнього грошового виграшу. Крім того, соціальні ігри дозволяють взаємодіяти з іншими гравцями, як це можливо в онлайн-іграх.
Тому, якщо в такому соціальному казино не використовується торговельна марка, інші об’єкти права інтелектуальної власності, під якими провадиться діяльність з організації та проведення азартних ігор, а також інших позначень, під якими проводяться азартні ігри або дизайн такого соціального казино не повторює ігри організатора азартних ігор, то таке соціальне казино не може розглядатися як реклама азартних ігор.
Чи існує якась можливість боротьби з рекламою нелегалів через смс-повідомлення?
На жаль, конкретного закону про спам (як, наприклад, The CAN-SPAM Act або відповідні директиви Європейського Союзу) в Україні немає.
Але все ж є способи: Щоб обмежити можливість отримання смс-повідомлення як спаму насамперед:
– не потрібно надавати номер свого мобільного телефону на неперевірених інтернет-ресурсах;
– не потрібно переходити за посиланнями та відповідати на SMS, отримане з невідомого номера, адже це підтвердить, що ваш номер активний (і збільшить тиск спамерів). А шахраї можуть використовувати дані для крадіжки грошей;
– слід уважно ознайомитися з договором зі своїм оператором мобільного зв’язку: досить часто, погоджуючись з умовами договору, ви підписуєтесь на отримання спаму (дивіться, наприклад, пункт «Я погоджуюся отримувати рекламу від третіх сторін»).
Щодо юридичного аспекту захисту інтересів громадян можна розглянути таке.
П. 6. ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» забороняє використовувати персональні дані людини без її попередньої згоди на те, а п. 1. ст. 15 Закону України «Про рекламу» має конкретні вимоги до тексту рекламних повідомлень. Скажімо, зобов’язує рекламодавця у тексті реклами вказувати точну інформацію про рекламовану послугу, її вартість, вікові та інші обмеження, повне ім’я, найменування та адресу постачальника рекламованої послуги. Якщо будь-якої інформації із зазначеної немає (а так трапляється у більшості випадків), то компанія, що здійснила таку СМС-розсилку, фактично порушує закон.
А от ч. 4 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняє нечесну підприємницьку практику. Такою, зокрема, вважають діяльність, яка є агресивною – містить елементи примусу чи докучання.
Якщо колись була надана згода на обробку персональних даних, то її можна відкликати. Для цього потрібно написати заяву (заява має бути оформлена відповідно до Закону «Про звернення громадян») на ім’я керівника компанії чи організації про відкликання згоди та заборони використання персональних даних. Або через спеціальний канал зв’язку (емейл-адресу чи телефонний номер), який вказаний в політиці обробки персональних даних.
Таку заяву можна надіслати на офіційну пошту організації у паперовому вигляді (краще рекомендованим листом) або електронною поштою. Якщо спам-розсилка не припиниться через 30 днів, тоді потрібно звертатись до Уповноваженого ВРУ з прав людини або до суду.
