Олена Миронишена, адміністративний директор ETERNA LAW
Правничі школи, де можна здобути освіту найвищого ґатунку, мають намагатися відійти від стереотипів: поліпшення якості навчання студентів можливе, тільки коли і теоретична, і практична підготовка йдуть пліч‑о‑пліч без будь‑яких перекосів, вважають експерти
Попри чималий спротив як студентства, так і багатьох представників університетів, цьогоріч тестування на магістратуру для правників офіційно пройшло вже вп’яте
Мабуть, складно уявити собі освітній напрям, який би еволюціонував і змінювався якісно і кількісно так само, як право. Протягом останніх трьох років відбуваються численні дискусії, круглі столи, присвячені питанню реформування юридичної освіти. До обговорення проблеми залучили представників наукової спільноти, юристів‑практиків, які здебільшого і є потенційними роботодавцями майбутніх випускників.
Почали із запровадження ще у 2016 році зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) для охочих вчитися на магістратурі: того року експериментально, а вже з наступного — на постійній основі. Попри чималий спротив як студентства, так і багатьох представників університетів, цьогоріч тестування офіційно пройшло вже вп’яте.
Наступним досить непопулярним кроком стало обмеження вступу на правничу магістратуру для всіх, крім бакалаврів права або міжнародного права. Таким чином, люди, які здобули ступінь бакалавра за іншим освітнім напрямом (навіть гуманітарним), більше не мали змоги вступати на правничу «магістерку», хоча політика держави в цьому питанні досить непослідовна. Цей пункт сприймався публікою досить неоднозначно, адже, як свідчить практика, іноді люди, що здобували освіту за іншими спеціальностями, мали набагато кращу обізнаність у праві та в цілому кращий рівень знань і компетентностей, ніж ті, хто протягом чотирьох років навчався права в університеті.
Ще однією реформою, покликаною покращити якість підготовки молодих правників, стало запровадження контролю держави у вигляді ЄДКІ — єдиного державного кваліфікаційного іспиту (в народі — ЗНО «на виході») .
Та от наскрізною проблемою, яка є очевидною та лише росте щороку в геометричній прогресії, стало скорочення кількості вишів, що займаються підготовкою юристів. Кількість правничих шкіл мають оптимізувати, враховуючи чисельність населення та беручи до уваги аналогічні норми в країнах Європейського Союзу. Окрім того, за надання освітньої послуги неналежної якості правничі школи будуть відповідати, зважаючи на результати єдиного державного кваліфікаційного іспиту.
Нещодавно Асоціація правників України (АПУ) підготувала щорічний рейтинг правничих шкіл, перше місце в якому посіла правнича школа Національного університету «Києво‑Могилянська академія» (м. Київ), а «срібло» і «бронзу» — Київський національний університет (КНУ) імені Тараса Шевченка (м. Київ) і Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого (м. Харків) відповідно.
Олена Миронишена, адміністративний директор ETERNA LAW, зазначила з досвіду добору молодих спеціалістів, що в більшості випадків рівень кваліфікації та мотивація до розвитку як професіонала залежить від вишу, в якому випускник навчався. Оскільки часто саме навчальний заклад розпалює жагу до знань і розвитку. Однак вищої освіти не достатньо для гарної кваліфікації, адже вона дає тільки теоретичні знання. А для успішного влаштування на роботу необхідні й практичні навички, розуміння, як влаштований ринок, та вміння працювати з документами; це студенти можуть здобути на муткортах, у літніх школах, правничих школах юрфірм тощо.
Так, запровадження ЗНО для вступу в магістратуру є вдалим рішенням, оскільки воно допомагає мінімізувати можливі прояви корупції та відсіювати недостатньо кваліфікованих здобувачів, адже студенти під час підготовки до тестування повторюють весь пройдений за чотири роки в університеті матеріал. Водночас, на думку пані Миронишеної, проведення ЗНО для отримання диплому є недоцільним, оскільки ступінь магістра є першим науковим ступенем, а отже, здобувач насамперед націлений на наукову діяльність щодо проблем права, вирішення яких передбачає наукову новизну, а її оцінити шляхом тестування неможливо.
Водночас закінчення найкращих вишів не є головним критерієм добору молодих спеціалістів, оскільки оцінюється передусім рівень підготовки та мотивації. Але під час первинного відбору кандидатів за резюме звертається увага на навчальний заклад.
Олена Миронишена вважає, що найважливішими факторами під час первинного відбору є знання англійської мови та грамотність. На жаль, багато талановитих кандидатів не проходять добір, оскільки не володіють англійською та грамотною письмовою українською мовою. Великою перевагою буде вміння працювати з реєстрами та документами. Якщо роботодавці зацікавлені в першокласних спеціалістах, вони самі повинні їх знаходити та «вирощувати», для цього необхідно співпрацювати з вишами, надавати стипендії молодим талантам, організовувати правничі школи та всіляко мотивувати студентів до розвитку. Оскільки тільки вмотивований молодий спеціаліст постійно навчається і розвивається.
То що ж змінилося за рік, коли внаслідок пандемії навчання відбувалося дистанційно і запроваджувалися реформи? Яким хоче бачити ідеального випускника юрбізнес і яких якостей потребує юридичний ринок? А також як все-таки покращити і примножити здобутки щодо підготовки справді талановитих кадрів, а від чого варто відмовитися? Ми поговорили з представниками юридичного бізнесу та наукової спільноти, які давали відповідь на запитання, чи буде це mission impossible, адже, безсумнівно, show must go on.
Джерело: Юридична Практика
