Європейський Союз офіційно затвердив рішення, яке може змінити динаміку сталого розвитку для тисяч компаній на континенті. Так званий механізм Stop-the-clock, схвалений Радою ЄС 14 квітня 2025 року, передбачає відтермінування обов’язкових вимог щодо корпоративної звітності про сталий розвиток (CSRD) та належної перевірки ланцюгів постачання (CSDDD).
Суть змін
CSRD – компанії другої та третьої хвилі (які мали розпочати звітування у 2026 і 2027 роках відповідно) отримують два додаткові роки для підготовки. Це стосується:
- великих компаній, які ще не підпадали під попередню директиву NFRD — перше звітування для них переноситься з 2026-го (за 2025 рік) на 2028 рік (за 2027 рік);
- публічних малих і середніх підприємств (listed SMEs) — з 2027-го на 2029 рік;
- компаній, зареєстрованих за межами ЄС, але з обігом понад €150 млн у ЄС — із 2029-го на 2031 рік.
CSDDD – відтерміновано на рік:
- новий дедлайн для імплементації в національні законодавства — 31 грудня 2026 рік;
- вимоги до першої хвилі компаній почнуть діяти з 26 липня 2028 року, включно з: (1) компаніями з ЄС, що мають понад 5000 працівників та глобальний обіг понад €1,5 млрд; (2) компаніями з-поза ЄС, якщо їхній обіг у межах ЄС перевищує €1,5 млрд.
Ці зміни – частина ширшої ініціативи Єврокомісії, відомої як Omnibus I, спрямованої на дерегуляцію та підвищення конкурентоспроможності ЄС.
Для ЄС ESG – це не тренд, а нова норма. І хоча нові дати дозволяють бізнесу ще трохи «прокрастинації», ніхто не скасовує вимоги щодо прозорості, оцінки впливу на довкілля, прав людини та управлінські практики.
Тому CSRD і CSDDD можна і варто сприймати не просто як бюрократичні ініціативи, а, радше, як новий етап у підході до корпоративної відповідальності, що перетворює нефінансову звітність із «добровільної практики» на стратегічний елемент для інвесторів, банків, ритейлерів і транснаціональних корпорацій.
Значення для українського бізнесу
Відтермінування вимог CSRD і CSDDD не скасовує головного: очікування європейських партнерів щодо прозорості, формалізованих політик і ESG-практик вже стали частиною ринкової реальності.
Формально українські компанії можуть не підпадати під дію директив, але участь у ланцюгах постачання ЄС часто означає непряму відповідальність – через договірні зобов’язання, анкетування, аудит або вимоги з боку покупця.
Для великих компаній з істотною присутністю в ЄС – з обігом понад €150 млн у Союзі та наявністю дочірньої компанії або філії на його території – вимоги CSRD залишаються актуальними, навіть якщо головний офіс розташований за межами ЄС. Згідно з оновленим графіком, такі компанії мають розпочати звітування з 2030 року.
Більшість українських компаній наразі не готові до повноцінної нефінансової звітності, і це очікувано. Водночас сформувати базову систему управління сталим розвитком варто вже сьогодні.
Почати слід з оцінки поточної ситуації: наявність внутрішніх політик, відповідальних осіб, механізмів збору релевантних показників.
У середньому та великому бізнесі ESG не може бути зосереджене в одному відділі. Відповідальність має бути розподілена між ключовими функціями:
- фінансова команда – за показники та звітність;
- HR – за політики рівності, інклюзії та охорони праці;
- закупівлі – за відповідність ланцюга постачання;
- юридичний відділ – за управління ризиками та дотримання нормативних вимог.
Централізована координація важлива, але імплементація має відбуватись у межах кожної функції.
Розробка і впровадження базових політик, як-от кодекс етики, антикорупційна політика, політика з охорони праці, політика щодо врегулювання конфлікту інтересів тощо – має стати частиною локальних актів компанії. Це не лише про формальну відповідність, а про здатність працювати відповідно до очікувань партнерів, фінансових установ та контрагентів.
Нові регуляторні підходи формують оновлені правила гри.
Компанії, що прагнуть зберегти або посилити свою позицію на європейському ринку, мають адаптуватися до цих змін уже зараз — з урахуванням як правових вимог, так і практичних очікувань з боку ключових стейкхолдерів.
Джерело: Forbes.ua
