У цій статті я опишу топ-5 юридичних елементів, які, на мій погляд, істотно посилять довіру інвестора до проєкту та, відповідно, шанси стартапу залучити інвестиції в наш час.
Перший елемент – це нерезидентна холдингова компанія.
Сьогодні залучити інвестиції в будь-який IT-проєкт або стартап практично неможливо без наявності нерезидентної холдингової структури. Звісно, усі серйозні іноземні інвестори з більшою ймовірністю бажатимуть інвестувати саме в капітал іноземної компанії, а не входити в капітал українського ТОВ. Відповідно, виходячи з такої логіки, інвестиції в капітал, а також залучення боргових інструментів будь-яким IT-проєктом або стартапом потребує наявності холдингових компаній. Також, ураховуючи більш досконале право, практику й систему вирішення спорів іноземних юрисдикцій, це часто мастхев для залучення інвестицій. Зокрема, за такі холдингові компанії найчастіше використовують Делавер в Америці, Англію, Кіпр, Мальту або Естонію в Європі. Вибір відповідної юрисдикції необхідно обговорювати детальніше з бізнес-консультантами та юристами для добору оптимального варіанта такої компанії, її змісту, оподаткування, задоволення вимог щодо обов’язкового аудиту, відкриття рахунка компанії тощо.
Другим важливим елементом для залучення стартапом інвестицій є його активи.
Активи стартапу можна розбити на три основоположні категорії: ідея, люди, продукт.
Найголовніший актив IT-проєкту – це фактично ідея, інновація, бренд і т. д. Відповідно, захист у контексті інтелектуальної власності є ключовим елементом капіталізації компанії. Будь-який інвестор, безсумнівно, звертатиме посилену увагу на юридичний захист ідеї, винаходу, торговельної марки в усіх юрисдикціях, де стартап планує свою діяльність.
Друга частина активів – це люди. Відповідно, відносини між фаундерами (акціонерами) обов’язково повинні бути оформлені в акціонерній угоді, а відносини з працівниками й розробниками – відповідними трудовими договорами або договорами підряду. Такі договори також мають містити положення про неконкуренцію та передбачати як мотиваційні елементи у вигляді опціонів для досягнення певних KPI, так і елементи недотичні, якщо фаундери, акціонери або ключові працівники вирішать залишити проєкт.
І третій елемент активів будь-якого IT-проєкту – це продукт, який роблять люди. Цей продукт має бути належним чином оформлений і переданий холдинговій компанії (авторські права на твір у вигляді коду і т. д.). Саме холдингова компанія повинна бути власником усіх активів, тому що саме туди буде заходити інвестор.
Третім важливим елементом є регулювання тієї сфери, у якій діє стартап.
Є сфери, які вважають highly regulated, тобто високорегульованими. До таких сфер належать переважно фінансові й квазібанківські послуги, освіта, робота на фармацевтичному або медичному ринку, будь-яка робота, що потребує спеціальної ліцензії або дозволу, тощо.
У разі масштабування проєкту ці елементи стають досить складними, тому що такі дозволи необхідно одержувати в усіх країнах, тож перед тим, як інвестувати в стартап, кожен інвестор однозначно перевірятиме, чи не займається цей стартап подібною діяльністю без одержання відповідних дозволів, ліцензій і т. д. Також він з’ясує, чи буде потрібна ліцензія в одній країні, якщо в іншій країні така діяльність є неліцензованою.
Четвертим важливим елементом у наш час є GDPR, або політики щодо захисту використання персональних даних.
Уважається, що правила й політики GDPR є бичем усіх стартапів, інвестпроєктів, які можуть потенційно мати справу з персональними даними у великих обсягах, відповідно стартапи, які розраховані на B2C та співпрацюють із великою кількістю фізичних осіб, опиняються в зоні ризику. Необхідно бути готовим сприймати ці ризики, адекватно на них реагувати й розробити відповідні політики до імплементації ідеї на практиці.
П’ятою рекомендацією для збільшення привабливості стартапу є постійна готовність до залучення інвестицій і утримання актуальної кімнати даних (Data Room). Коли інвестор починає думати про інвестицію в стартап і запитувати певні документи або інформацію про нього, немає нічого приємнішого, аніж коли команда може в будь-який момент відкрити доступ до кімнати даних з усією актуальною інформацією. Зазвичай у кімнаті даних повинні бути:
– усі документи щодо створення іноземної холдингової компанії;
– документи щодо акціонерної угоди;
– усі документи щодо врегулювання відносин із працівниками; підписані договори про конфіденційність;
– підписані договори про передання всіх авторських прав на будь-які винаходи та/або код;
– документи про реєстрацію торговельної марки, про власність на домені, про реєстрацію винаходу в усіх юрисдикціях, де має намір працювати стартап;
– усі ліцензії та дозволи, а також окрема папка з усіма істотними договорами з підрядниками, користувачами і т. д.;
– отримані відповідні згоди на використання персональних даних, політики й умови користування сервісами тощо.
Такий підхід відразу засвідчує, що потенційний об’єкт придбання (стартап) є впорядкованим, юридично захищеним і готовим до інвестицій. Як кажуть, другого шансу на перше хороше враження не буває. Тому рекомендую всім проєктам, які мають намір залучати інвестиції, дотримуватися саме такого підходу в межах всіх п’яти описаних вище рекомендацій.
Джерело: Юрист&Закон
