Україна, використовуючи всі можливі засоби правового захисту, звернулася до МС ООН із позовом щодо порушення РФ Конвенції про геноцид 1948 року.
МС ООН вирішує спори між державами та може встановити, чи порушувала країна-член ООН міжнародну конвенцію. За загальним правилом країна-відповідач має надавати згоду на розгляд позову судом, але у справі України проти РФ, згоди останньої не вимагалося, оскільки Конвенція ратифікована обома країнами.
У позові основний акцент – на неправильному тлумаченні та спотворенні РФ поняття злочину «геноциду», яким країна-агресор виправдовує застосування сили на території України. Україна стверджує, що РФ грубо зловживає обов’язком запобігати злочину геноциду, який передбачений Конвенцією. Збройна агресія задля «запобігання та покарання» за штучно надуманий «геноцид» щодо російськомовного населення несумісна з положеннями Конвенції, відповідно до позиції України, та виглядає, «ніби РФ планує акти геноциду в Україні».
Україна просить МС ООН встановити, що:
– жодного злочину «геноциду» не було вчинено Україною на територіях Донецької та Луганської областей;
– РФ не має права вчиняти жодних дій проти України на запобігання та покарання за вигаданий «геноцид»;
– визнання РФ так званих «ДНР» та «ЛНР» здійснено на підставі вигаданого «геноциду» і не може ґрунтуватися на положеннях Конвенції;
– визнати, що «спеціальна воєнна операція», оголошена та почата РФ 24 лютого 2022, ґрунтується на неправдивій заяві про «геноцид».
Крім того, Україна вимагає зобов’язати РФ надати гарантії неповторення незаконних дій, у тому числі незаконного застосування сили та відшкодувати вчинену внаслідок порушення шкоду.
Попередні позови України до МС ООН
Україна раніше зверталася до МС ООН із позовами проти РФ, у яких вказувала на порушення інших Конвенцій: про боротьбу з фінансуванням тероризму (стосується дій РФ на Донбасі, а саме: надання зброї незаконним збройним формуванням) та про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (щодо дій РФ в окупованому українському Криму проти етнічних українців і кримських татар, які проживають на окупованому півострові).
Досі РФ брала участь у всіх справах проти неї, які розглядалися МС ООН. Неявка РФ на слухання у цей раз та відмова від участі у справі не вплинула на можливість прийняття Судом наказу про тимчасові заходи та лише засвідчила неповагу РФ до міжнародного права. РФ направила до суду документ, у якому вказала, що Суд не може розглядати спір, та пояснила повномасштабний напад на Україну 24 лютого «своїм правом на самооборону» за статтею 51 Статуту ООН. Натомість, вказана стаття передбачає право самооборони держави, на яку здійснюється збройний напад, якого з боку України здійснено не було.
Історичне рішення
16 березня 2022 Суд задовольнив заяву України про накладення на РФ негайних тимчасових зобов’язань із припинення воєнних дій на території України та постановив:
– РФ повинна «негайно зупинити «воєнні операції», які почала 24 лютого 2022 на території України» (13 голосів – за, 2 – проти);
– РФ повинна забезпечити, щоб «будь-які воєнні угруповання, які вона підтримує або якими керує, так само як і будь-які організації чи люди, які їй підконтрольні, не вдавалися до подальших воєнних дій» (13 – за, 2 – проти);
– Обидві сторони [Україна та РФ] повинні утримуватися від «будь-яких дій, які можуть поглибити або розширити суперечку або зробити її складнішою для вирішення» (одноголосно).
На цій стадії Суд не здійснює детальний аналіз позицій сторін, однак має повноваження прийняти проміжне рішення, яке підлягає негайному виконанню (схоже на забезпечення позову в Україні). Допоки МС ООН не прийме рішення по суті, РФ зобов’язана виконувати приписи судового наказу.
Рішення про тимчасові заходи у цій справі є безпрецедентним, а рішення по суті справи сформує практику застосування положень Конвенції про геноцид, оскільки МС ООН ще не розглядав схожих вимог.
Перспективи виконання рішення
Загалом рішення МС ООН виконуються державами добровільно, зважаючи на міжнародний авторитет цього органу. Подальше продовження війни РФ тепер буде не просто порушенням міжнародного права та наказу однієї з найавторитетніших судових установ світу, а свідчитиме про відмову від засадничих положень ООН щодо мирного врегулювання спорів та сприятиме подальшій міжнародній ізоляції країни-агресора. Крім того, РФ не зможе скористатися правом вето на Раді безпеки ООН, оскільки за статтею 27.3 Статуту ООН країна-учасниця конфлікту повинна утриматися від голосу при ухваленні рішень.
Міжнародний кримінальний суд (МКС)
У Гаазі розташований і МКС, до якого також звернулася Україна. На відміну від МС ООН, МКС є постійно діючим судом, що ухвалює рішення не проти держав, а щодо конкретних обвинувачених осіб за злочини геноциду, воєнні злочини та злочини проти людяності.
Юрисдикція
За загальним правилом, до МКС звертаються країни, які ратифікували Римський статут. Україна підписала, однак не ратифікувала статут. Разом із тим, Україна зробила заяву, якою визнала юрисдикцію суду, що дозволило МКС розпочати розслідування.
РФ у свою чергу відкликала свій підпис під Римським статутом. Однак, це не перешкоджає переслідуванню російських громадян за воєнні злочини та злочини проти людяності, вчинені на території України.
Початок розслідування
28 лютого 2022 прокурор МКС прийняв рішення про початок збору доказів про злочини, скоєні на території України, у рамах розслідування за період з 21 листопада 2013. На сьогодні до заяви України долучилися 41 країна, переважна більшість з яких – члени ЄС та учасниці МКС.
Перспективи притягнення винних осіб до відповідальності
Практика МКС свідчить про реальну можливість обвинувачення очільників держав за скоєні воєнні злочини та суду проти них, за умови їхньої екстрадиції (наприклад, Омар аль-Башир – колишній президент Судану).
Якщо МКС буде видано міжнародний ордер на арешт обвинувачених, вони можуть бути затримані під час поїздки до країн-учасниць МКС.
Прокурори окремих держав, таких як Німеччина, Литва тощо, розпочали власні розслідування.
Після завершення попереднього вивчення справа переходить у стадію розслідування, надалі – судовий розгляд із подальшим виконанням рішення суду. За більш ніж 20 років своєї діяльності МКС винесено чотири обвинувальних вироки, розслідування за якими тривало роками.
Скільки б не знадобилося часу, очікується, що за результатами розслідування проти вищого воєнно-політичного керівництва РФ МКС будуть постановлені вироки, й винні особи понесуть відповідальність за скоєні на території України воєнні злочини та злочини проти людяності.
Джерело: НВ Бізнес
