Artem Kuzmenko, Partner
Elmira Shevchenko, Junior associate
Public-private partnerships are a tool that enables the state and business to quickly and effectively implement critically important projects. Such cooperation makes it possible not only to upgrade infrastructure and improve services, but also to have a real impact on the country’s reconstruction after the destruction of war. It is about combining investment, responsibility and mutual benefit.
While the world’s attention is focused on the front line, Ukraine is quietly building the architecture for its own ‘Marshall Plan,’ which is fuelled not only by donor aid but also by private capital. The key to unlocking this multi-billion-dollar opportunity is a radical reform of public-private partnership (PPP) legislation.
The total cost of reconstruction and recovery, according to a joint assessment by the government, the World Bank and the UN, amounts to $486 billion. This is not just a figure for losses, but a definition of the size of the market in which the private sector can play a key role.
After years of unsuccessful attempts in the field of PPPs, Ukraine has received a long-awaited impetus to actually launch this instrument. Formally, the PPP mechanism had existed for a long time, but it did not work: out of 200 contracts signed, only 22 were implemented. This showed that the old model was cumbersome and ineffective.
On 19 June 2025, the Verkhovna Rada adopted Law No. 7508, which is critical for the country’s post-war reconstruction: a fundamental reform of PPPs.
The document radically changes the approach to partnerships between the state, communities and business, opening up opportunities for the implementation of projects even in the smallest settlements. This is more than just updating the rules; it is building a new ecosystem aimed at restoring a ‘normal quality of life’ for Ukrainians, as emphasised by Dmytro Natalukha, chairman of the Verkhovna Rada Committee on Economic Development.
From now on, communities can be equal participants in the process, and businesses can be not only contractors but also co-investors and managers. Public-private partnerships cover not only the transfer of assets into concession but also joint financing, risk and profit sharing, and service and asset management.
ППП нового покоління: партнерство замість підряду
Закон значно розширює перелік галузей, де може застосовуватися механізм ППП. Крім традиційних інфраструктурних проєктів, партнерство поширюється на енергетику, охорону здоров’я, освіту, туризм, спорт, ІТ, соціальні послуги, житлове будівництво (включно з модульним і тимчасовим житлом для ВПО), управління відходами, меліорацію. Таким чином, приватні інвестиції можуть прийти навіть у ті сфери, які раніше вважалися винятковою прерогативою держави.
Особливо важливо, що вперше ППП дозволене в оборонному секторі. Це відкриває новий рубіж для приватних інвестицій у модернізацію українського ВПК.
Закон запроваджує гібридну модель фінансування проєктів: державні та місцеві бюджети, гранти, приватні інвестиції. Держава може оплачувати створення інфраструктурного об’єкта поетапно, одразу отримуючи його в експлуатацію без перекладання ризиків попиту на приватного партнера. Це дає змогу оптимізувати бюджетні витрати і залучити бізнес до відновлення на прийнятних умовах.
Держава пропонує такі форми підтримки приватного інвестора: державні та місцеві гарантії, безповоротне співфінансування, плата за експлуатаційну готовність, гарантії попиту, викуп товарів і послуг, постачання сировини, будівництво суміжної інфраструктури, надання грантів, сприяння залученню коштів з різних джерел.
Безбар’єрний старт для малих громад
Раніше проєкти на рівні села чи невеликого містечка “вмирали” ще до старту: ТЕО, експертизи, обґрунтування – це було надто складно і дорого. Для проєктів вартістю до 5,3 млн євро запроваджена категорія “ППП з допороговим значенням”. Для них не потрібно готувати повне ТЕО, достатньо подати концептуальну записку.
Це рішення знижує бюрократичні бар’єри та витрати, дозволяючи громадам реалізувати локальні проєкти (від очисних споруд чи шкільних спортзалів до енергоефективних систем) значно швидше і дешевше. Як зазначає Наталуха, особливо важливо, що тепер реалізація таких проєктів можлива і на локальному рівні, що дозволяє малим містам та селам швидше запускати ініціативи.
Якщо такий проєкт стосується будівництва житла, передбачається, що вигодонабувачі-фізособи також матимуть право на набуття права власності.
Спрощена процедура відновлення
У період дії воєнного стану та протягом семи років після його завершення для проєктів відновлення інфраструктури діє спеціальна спрощена процедура.
Проєкти ППП або концесії, що увійшли до затверджених державних або місцевих переліків, підлягають прискореній підготовці: не потрібні ТЕО, концептуальні записки чи аналіз ефективності. Достатньо короткого опису, який розглядає комісія. Це скорочує підготовку майже на рік, що важливо в умовах масштабних руйнувань.
Включення до переліків відбувається з огляду на офіційні дані про зруйновану інфраструктуру, потреби в охороні здоров’я, енергетиці, соціальній сфері, транспорті. Пріоритетними напрямками для швидкого відновлення є житло, транспорт та енергетика, де сукупні потреби перевищують 230 млрд дол.
Електронна система – прозоро і публічно
Усі етапи реалізації ППП – від кваліфікації до укладення договору – відбуватимуться через Єдину електронну торгову систему (ЕТС).
Вона містить базу даних, електронні майданчики, кабінети учасників, віртуальні кімнати даних. Подання заявок, обмін документами, попередні консультації і проведення конкурсів відбуватимуться автоматизовано та відкрито, мінімізуючи людський фактор і корупційні ризики. ЕТС працюватиме на основі чітких правил, визначених уповноваженим органом. Заборонено суміщати функції адміністратора системи та оператора майданчика для уникнення конфлікту інтересів.
Правила гри – чіткі й уніфіковані
Закон передбачає типові вимоги до учасників ППП для схожих проєктів з відновлення інфраструктури та економіки. Це дає можливість учасникам пройти прекваліфікацію один раз і автоматично претендувати на участь у групі подібних проєктів, наприклад, будівництві кількох амбулаторій. Це усуває дублювання перевірок, спрощує планування та скорочує витрати для приватних партнерів.
Також затверджені три конкурсні процедури для обрання приватного партнера: відкриті торги, торги з обмеженою участю та конкурентний діалог. Крім того, встановлені вимоги до заявки ESPD (Єдиного європейського закупівельного документа), яка подається через ЕТС та відповідає регламенту ЄС 2016/7.
Нові гарантії для бізнесу
Закон закладає безпрецедентні гарантії стабільності умов для приватного інвестора протягом усього строку дії договору. Зокрема, на ППП-проєкт поширюватиметься законодавство, зокрема податкове, чинне на дату укладення угоди, незалежно від подальших змін. Це так зване дідусеве застереження, що мало б стати потужним щитом від політичних та законодавчих ризиків, але, на жаль, ми вже бачили порушення таких принципів щодо режиму “Дія сіті”.
Зміни, що покращують становище приватного партнера (пільги, зниження податків), застосовуватимуться автоматично. У разі настання змін, які завдають збитків приватному партнеру, передбачена компенсація втрат. Встановлена заборона на втручання влади в діяльність партнера, а під час воєнного стану діє заборона на обмеження державної підтримки у вигляді бюджетних платежів.
Додатковою відповіддю на занепокоєння інвесторів є впровадження страхування воєнних та політичних ризиків. Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (MIGA) Світового банку та Американська корпорація з фінансування міжнародного розвитку (DFC) уже надають страхове покриття для проєктів в Україні. Наприклад, MIGA забезпечила покриття на 215 млн дол., а DFC анонсувала страхування на понад 350 млн дол. для проєктів у виробничому секторі та сфері освіти.
Ролі та взаємодія сторін: чітко і гнучко
Закон визначає гнучку модель розподілу ролей між учасниками партнерства. Публічними партнерами можуть бути держава, громади та державні підприємства – залежно від того, кому належить об’єкт або хто фінансує його створення.
У разі участі кількох державних партнерів їх повноваження регулюватимуться окремим договором. Вони нестимуть субсидіарну відповідальність за всі зобов’язання державної сторони, що гарантує захист інтересів інвестора навіть у разі неспроможності окремого партнера виконати свої обов’язки.
Приватні партнери можуть створювати спеціальні проєктні компанії (SPV) або діяти консорціумом із солідарною відповідальністю. У проєктах вартістю понад 10 млн євро слід обов’язково залучати радників, які відбираються за конкурсом.
Донори мають право фінансувати радників, укладати договори з обома сторонами ППП і навіть ініціювати заміну приватного партнера за наявності відповідного положення в грантовому та ППП-договорі. Активне залучення міжнародних фінансових організацій, таких як Світовий банк та ЄБРР, до структурування проєктів та надання підтримки є однією з передумов успіху реформи.
Отже, закон №7508 – це більше, ніж модернізація законодавства. Це рестарт ППП в новому форматі: із залученням капіталу, адаптацією до післявоєнного відновлення, впровадженням стандартів ЄС (PIERS та ESPD), посиленням прозорості, спрощеням процесу, конкуренції та соціальної орієнтованості.
Раніше механізм ППП був мертвим: складні процедури, правова невизначеність, вузькі галузі застосування і тотальна недовіра до публічного партнера. Тепер створюється цілісна екосистема, де ризики інвестора мінімізуються через прозорі електронні процедури, стабілізаційні застереження та міжнародне страхування, а можливості підкріплені великим ринком відбудови та політичною волею.
Якщо держава і бізнес зможуть скористатися цими інструментами, то нас чекають не лише відбудова, а й модернізація країни. Інвестиції в ППП – це стратегічний вихід на ринок майбутнього члена ЄС, який перебудовує інфраструктуру за сучасними стандартами. Це шанс стати частиною найбільшого інфраструктурного проєкту XXI століття і долучитися до створення стійкої та європейської України.
Джерело: ЕКОНОМІЧНА ПРАВДА
