The original material is in Ukrainian
Співавтор: Владислав Голубоков, молодший юрист юридичної фірми ETERNA LAW
З моменту анексії українського Криму російською федерацією у 2014 році, яка супроводжувалася тимчасовою окупацією частин Донецької та Луганської областей, Україна стала на шлях поступового викорінення російського бізнесу з основ своєї економіки. З початком же повномасштабної збройної агресії росії проти України у лютому 2022 року питання стало критичним – і ось Україною вже прийнято рішення щодо встановлення заборони на діяльність російських компаній на території України та вилучення об’єктів права власності росії та її резидентів на території України задля забезпечення національних інтересів та безпеки, економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів України.
Так, 03 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» № 2116-IX (Закон), який набув широкого розголосу та профільного обговорення в юридичних колах та медіа. Цим Законом було врегульовано саме публічно-правові відносини між державою Україна та юридичними особами, що здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України на території України, засновником або бенефіціаром яких прямо або опосередковано є росія.
Водночас, того ж дня, 03 березня 2022 року, Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації» № 187 (Постанова), яка, в свою чергу, була направлена на врегулювання приватно-правових відносин між юридичними та фізичними особами на території України. Постанова пройшла менш поміченою в суспільному дискурсі, незважаючи на те, що має вагоме практичне значення для українського бізнесу.
Разом з тим, Постанова поширюється на більше коло суб’єктів, аніж Закон. Зокрема, окрім росії, як суб’єкта правових відносин, Постанова поширюється на:
– громадян росії;
– юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства росії;
– юридичні осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником, що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є росія, громадянин росії або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства росії.
Слід відмітити, що найбільш широкою категорією суб’єктів, на яких розповсюджується Постанова, фактично є саме українські компанії з російськими учасниками та бенефіціарами, адже згідно з однією з відкритих баз даних станом на 24 лютого 2022 року таких компаній в Україні було 16 896 (дані включають також компанії з білоруськими учасниками та бенефіціарами).
Щодо обмежень, передбачених для вищезазначених суб’єктів, то Постановою встановлено:
1. Заборону виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов’язань (надання послуг, виконання робіт тощо) на користь таких суб’єктів.
Ця заборона не поширюється на:
– громадян росії, які проживають на території України на законних підставах, та на
– українські компанії, в яких учасниками та бенефеціарами є: (1) виключно громадяни росії, які проживають на території України на законних підставах, або (2) виключно громадяни України та громадяни росії, які проживають на території України на законних підставах.
Разом з тим, з метою формування єдиної практики застосування положень Постанови, Міністерством юстиції України надано роз’яснення щодо законних підстав проживання на території України, до яких, зокрема, відносяться проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають:
– у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року – відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або
– посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або
– військовий квиток, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, або
– посвідчення біженця чи документ, що підтверджує надання притулку в Україні.
2. Заборону на користь таких суб’єктів відчужувати в будь-який спосіб нерухоме майно, цінні папери, корпоративні права, транспортні засоби, повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання.
3. Заборону вищезазначеним суб’єктам будь-яким чином відчужувати нерухоме майно, цінні папери, корпоративні права, транспортні засоби, повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання (крім безоплатного відчуження на користь держави Україна).
Постанова також визначає, що правочини, укладені з порушенням заборон, зазначених вище, у тому числі якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними, а нотаріальне посвідчення та державна реєстрація таких правочинів забороняється.
Постанова діятиме до набрання чинності законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов’язаних з державою-агресором, але не більше одного місяця з дня припинення чи скасування воєнного стану.
Разом з тим, Постановою не визначено видів санкцій, які можуть застосовуватися до юридичних та фізичних осіб, що порушуватимуть вищезазначені заборони. Слід припустити, що такі санкції будуть визначені законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов’язаних з державою-агресором, але наразі такий законопроєкт відсутній.
Серед можливих видів відповідальності, до яких можуть бути притягнуті фізичні та юридичні особи, що порушують заборони, визначені Постановою, можна віднести, зокрема, фінансування тероризму, яке карається позбавленням волі від 5 до 12 років з конфіскацією майна.
Отже, українському бізнесу в умовах воєнного стану слід ретельно перевіряти своїх контрагентів на можливість застосування до них заборон, передбачених вищеописаною Постановою та бути готовими до настання юридичних наслідків у разі порушення мораторіїв, встановлених останньою. До відновлення функціонування Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацію щодо бенефіціарів та учасників юридичних осіб своїх контрагентів можна отримати, зокрема, за допомогою відкритих баз даних.
Джерело: Економічна правда