Питання ефективності функціонування та управління державними підприємствами є актуальним і вкрай гострим для нашої країни з часів здобуття незалежності. Неодноразово застосовувались різноманітні механізми управління державним майном, але жодна модель, на жаль, не змогла підвищити їх ефективність та подолати масштабні зловживання. І це лише підтвердило аксіому, що держава не є ефективним власником та менеджером.
Водночас певні сподівання були на останню реформу корпоративного управління, яка великою мірою наблизила систему управління державними підприємствами до міжнародних стандартів. Однак велика кількість її недоліків не змогла повною мірою позбавити державні підприємства від політичного тиску та підвищити ефективність компаній до бажаного рівня.
Та, як наслідок, більшість підприємств залишаються вкрай неефективними та збитковими через велику кількість суб’єктивних та об’єктивних причин. Притаманними рисами державного управління, як правило, залишаються масштабні зловживання та корупція.
Саме тому більшість міжнародних донорів України від МВФ до Світового банку встановили як один зі структурних маяків прийняття законодавства щодо підвищення ефективності корпоративного управління державними підприємствами.
Мета та основні новели прийнятого закону
Основні проблеми законодавства у сфері державного управління є перш за все відсутність систематичності та довгострокового підходу до роботи державних підприємств. Крім того, залишається проблема високої залежності функціонування державних підприємств та їх органів управління від політичних процесів.
Саме тому головною метою прийняття закону стало приведення принципів корпоративного управління до міжнародних стандартів розвинених країн, забезпечення їхньої операційної автономії, позбавлення політичного впливу та сприяння створенню конкурентоспроможних компаній.
Формування довгострокової політики державної власності
На заміну численним рішенням КМУ та фактично щорічному визначенню пріоритетів управління державною власністю приходить систематизована та довгострокова Політика державної власності.
Ця політика буде включати, зокрема, принципи організації управління державним майном та плани щодо приватизації об’єктів права державної власності, критерії обов’язковості утворення наглядової ради тощо.
Крім того, така політика відповідно до закону міститиме також: політику винагород членам наглядової ради та керівникам, державну дивідендну політику.
Таким чином, за логікою закону розроблена політика має стати основоположним документом державної політики у сфері державного управління на довгі роки та, головне, надати такій політиці передбачуваності для всіх учасників процесу.
Незалежність наглядової ради
Одним з ключових особливостей прийнятого закону є надання фактичної незалежності членам наглядової ради. Так, законом було закріплено вичерпний перелік підстав дострокового припинення повноважень членів наглядової ради, що змінило попередній підхід, відповідно до якого КМУ мав повноваження своїм рішенням достроково припинити повноваження будь-якого члена наглядової ради через власну оцінку неналежності його роботи.
Крім того, вкрай важливим нововведенням стало введення системи оцінки діяльності членів наглядової ради та можливість залучення незалежних консультантів для проведення такої оцінки.
Описані зміни привносять один з найвагоміших елементів незалежності, неможливість впливу на роботу наглядової ради зі сторони держави та чітку систему оцінювання ефективності діяльності членів наглядової ради, що має на меті забезпечити ефективність роботи державних підприємств і знизити корупційні ризики.
Основоположні документи функціонування державних компаній
Іншою вкрай вагомою новацією закону можна вважати введення нового переліку основоположних документів діяльності державних підприємств, які визначають основні показники, пріоритети та цілі функціонування компанії у середньо- та довгостроковій перспективі.
Так, державні компанії повинні будуть розробити та запровадити стратегічний план розвитку компанії та інвестиційний план розвитку на середньострокову перспективу.
Фактично такі документи будуть визначати реальні KPI діяльності підприємства на довгострокову перспективу, що, по-перше, дасть змогу реально оцінити його ефективність та, по-друге, дасть змогу самим компаніям систематизувати та структурувати роботу, враховуючи довгострокові плани розвитку компанії.
Система виплати дивідендів
Основною новелою у сфері розподілу дивідендів виступає імплементація у законодавство нового виду документа, а саме листа очікування. Цей документ розробляється наглядовою раду та затверджується КМУ та міститиме показниками рентабельності, ліквідності та платоспроможності, що необхідно в умовах воєнного часу, для контролю фіскальних ризиків.
Даний механізм дозволяє компаніям прогнозувати розподілення та найголовніше позбавляє несистематичності систему виплати дивідендів, сума яких, як право, визначалася відповідно до потреб держави у бюджетному році та не враховувала реальні можливості або потреби державних підприємств, що має позитивно вплинути на роботу державних підприємств щодо їх розвитку та підготовки до приватизації.
Крім того, нова система виплати дивідендів передбачає можливість виплати дивідендів у розстрочку у разі відповідного схвалення КМУ.
Серед іншого
Крім описаних змін, закон містить також велику кількість інших не менш важливих новацій, зокрема, імплементацію комплаєнс-системи у державні компанії, обов’язковість проведення незалежного аудиту діяльності підприємств, розширення повноважень наглядової ради щодо призначення керівників та ініціювання аудиту у випадку зміни керівника тощо.
Підсумовуючи вищенаведене, можна констатувати, що передбачені законом наведення значною мірою повипливають на діяльність та ефективність функціонування державних компаній.
Запроваджені зміни дадуть змогу компаніям стати передбачуваними та у випадку фактичної реалізації довгострокових планів значною мірою підвищать конкурентоздатність українських державних підприємств, що своєю чергою позитивно вплине на їх інвестиційну привабливість, у тому числі в процесі приватизації.
Джерело: LIGA ZAKON