Маргарита ТАТАРОВА, радниця
Роман РУБАНИК, юрист
Дмитро Максимов, інтерн
У реаліях сьогодення навіть старшокласники базово обізнані в питанні санкцій та активно слідкують за прийняттям наступного пакету санкцій ЄС. Для бізнесу в усьому світі це стало справжнім викликом, адже забезпечення комплаєнсу в умовах розгалужених санкційних обмежень є непростою задачею для бізнесу. Саме з цією метою все більше компаній впроваджують механізм санкційного скринінгу, про який більш детально поговоримо сьогодні в форматі FAQ.
Що таке санкційний скринінг?
Санкційний скринінг – це процедура перевірки в режимі реального часу (“real–time processing“), що передує встановленню бізнес-відносин з клієнтом та проведенню будь-яких фінансових операцій.
Мета скринінгу полягає у виявленні індикаторів пов’язаності з особами, групами та організаціями, що зазначені в міжнародних та національних санкційних списках.
Санкційний скринінг має багато форм та сфер застосування, однак, як правило, він направлений на потенційних та діючих контрагентів компанії, їх учасників, бенефіціарів та посадових осіб.
Чому санкційний скринінг настільки важливий?
Рівень відповідальності особи у випадку порушення санкційного режиму може бути критичним. Залежно від порушення, відповідальність може передбачати як штрафні санкції, так конфіскацію корпоративних прав або навіть увʼязнення.
До прикладу, порушення санкцій американського регулятора OFAC (Office of Foreign Assets Control), які вважаються одними з найвпливовіших у світі, може мати наслідком застосування штрафу у розмірі до одного мільйона доларів США або у розмірі, що не перевищує подвійну суму транзакції, вчиненої на момент порушення санкцій, або ж позбавлення волі терміном до 20 років. При цьому санкції OFAC є екстериторіальними і можуть поширюватись на необмежене коло резидентів інших країн.
Окрім того, однією з класифікацій санкцій є їх поділ на первинні (особа прямо вказана у санкційному списку) та вторинні (санкції застосовано щодо особи через факт її співпраці з особою, на яку накладено первинні санкції).
Саме тому, зважаючи на неспівмірність потенційних негативних наслідків, компанії надають перевагу створенню та імплементації механізму санкційного скринінгу.
А як щодо України?
Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України.
При прийнятті рішення щодо застосування персональних санкцій щодо тієї чи іншої особи український регулятор керується такими основними критеріями як наявність загрози національним інтересам і національній безпеці України та наявність зв’язку з державою-агресором. Якщо другий із зазначених критеріїв можна дослідити через Постанову Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 р. № 187, де описано які особи можуть вважатись повʼязаними з державою-агресором, то перший критерій є більш узагальненим й може охоплювати ширше коло осіб, оскільки загроза може бути як наявною, так і потенційною. Це ще один фактор, який грає на користь впровадження санкційного скринінгу кожним, хто піклується про свій бізнес та репутацію.
Чому потрібно перевіряти учасників чи акціонерів компанії?
Важливість скринінгу учасників компанії можна продемонструвати на прикладі нещодавнього кейсу довкола відомого виробника мінеральних вод в Україні. Так, через накладення санкцій на мажоритарного акціонера робота компанії фактично була заблокована.
Утім відмітимо, що накладення санкцій навіть на міноритарних акціонерів може завдати вкрай болючого удару по компанії. Мова йде не лише про репутаційні ризики, але і практичні проблеми, як-от ускладнення проходження комплаєнс процедур банків, проведення фінансових операцій, укладання нових контрактів тощо.
Тому скринінг акціонерів є безумовно важливим компонентом, особливо у випадку складної корпоративної структури компанії або групи.
Які форми впровадження санкційного скринінгу існують?
Як і передбачалось, ідеальної форми імплементації санкційного скринінгу не існує. Усе залежить від індивідуальних потреб компанії, її структури тощо.
Часто бізнесом використовується наступна модель забезпечення санкційного комплаєнсу:
– ухвалення локального акту. Це може бути окрема політика, що стосується виключно питання санкцій, або ж загальна комплаєнс політика, що охоплює також інші ризики, окрім санкційних;
– надання комплаєнс-функцій відповідній посадовій особі або створення самостійного структурного комплаєнс-підрозділу для безперервного моніторингу;
– застосування автоматизованих систем виявлення комплаєнс-ризиків. Тобто перевірка контрагентів та клієнтів з використанням спеціалізованих баз даних (LexisNexis, Refinitiv World Check, Factiva тощо). Застосування подібних систем дозволяє перевіряти актуальні відомості, а також профілі компаній, морських та повітряних суден, що належать тим чи іншим особам, включеним до санкційних списків;
– включення санкційних застережень у договори. Наприклад, можна передбачити право компанії в односторонньому порядку розірвати договір у разі виявлення звʼязку контрагента з підсанкційними особами тощо.
Який можна зробити висновок?
Висновок про те чи потрібен санкційний скринінг тому чи іншому бізнесу, кожен зробить сам. Але потім не кажіть, що ми вас не попереджали.
Джерело: MIND.UA
