How to sell a startup abroad: four tips from an associate (UKR)

The original material is in Ukrainian

Український стартап – метелик уже зовсім не рідкісний, але незмінно цінний. На міжнародній арені українські айтішники числяться серед найкращих, внаслідок чого маємо другий за розміром ринок IT-аутсорсингу в Східній Європі. І щороку все більше українських IT-спеціалістів переходять із інженерів у підприємці з метою «створити та продати».

Партнер юридичної фірми ETERNA LAW Артем Кузьменко розповідає, на що варто звернути увагу, продаючи свій стартап іноземному інвестору.

Супроводжуючи M&A-угоди в IT, ми регулярно стикаємося з історіями категорії «успішний успіх». І склали список важливих правил, дотримання яких допоможе власникам підготувати стартап до продажу та закрити угоду без втрати нервових клітин.

Запобігаємо проблемам, а не створюємо їх

Купуючи цінний актив, іноземні інвестори зазвичай починають із юридичного аудиту (він же due diligence або DD). На підставі DD-звіту покупець визначає, що йому цікавіше: купівля всього бізнесу чи окремих активів (asset deal).

Принципова різниця полягає в тому, що при купівлі всього бізнесу продаються також корпоративні права на компанію. Якщо в результаті DD будут знайдені заборгованість з податків, помилки у звітності, «слабкі місця» в контрактах, судові розгляди або, наприклад, велика кредиторська заборгованість – скоріше за все, покупець не купуватиме весь бізнес.

Структура угода напряму впливає на її вартість, а це ключовий фактор, який бере до уваги власник, коли ухвалює рішення про продаж. Тому ми радимо своїм клієнтам ще на ранньому етапі зайнятися структуруванням бізнесу та його аудитом. Знайшовши ризики, власники зможуть виконати «домашнє завдання» перед вступом до угоди та зрозуміти, що саме вони продають та скільки це коштує.

Нічого зайвого в гарантіях

Незважаючи на те, що Україна вже на «низькому старті» із запуском спецрежиму Дія Сіті, угоди з продажу іноземним покупцям, скоріше за все, і надалі будуть частіше регулюватися іноземним правом.

Це, звісно, жарт, але одним з маркерів успішності вашого бізнесу може бути те, наскільки довгий список гарантій вимагає від вас підписати покупець. Гарантій часто дійсно дуже багато, і стосуються вони всіх аспектів: від наявності у підписантів договору повноважень його підписувати до відсутності ризиків судових розглядів стосовно компанії і навіть стану комп’ютерної техніки, що продається.

Порушення гарантій викликає матеріальну відповідальність. Тому ми рекомендуємо лімітувати список гарантій, які надає продавець, тими, в яких він упевнений або які в змозі забезпечити. А також встановити кордони відповідальності за порушення гарантій (наприклад, встановити максимум відповідальності в розмірі 100% угоди, іншого відсотка, або й узагалі конкретної суми, – в залежності від того, на що погодиться покупець).

Якщо угода про неконкуренцію – то лише розумна

У галузі IT постійно використовуються угоди про неконкуренцію. Купуючи бізнес, іноземні інвестори розраховують, що попередні власники або їхній менеджмент не стануть переманювати клієнтів чи співробітників, створювати конкурентний бізнес та позбавляти нових власників потенційних клієнтів.

Якщо у вас немає іншого бізнесу в тій самій галузі, який покупці не викуповують, у вас буде не дуже багато місця для маневру з цими пропозиціями. Тим не менш, можна наполягати на чіткому визначенні галузі й території, заходити на яку не можна, а також обмежити термін відповідного пункту про неконкуренцію.

Крім того, оскільки власник, не виключено, продає свою єдину справу і не бачить себе ні в чому іншому, можна обговорити з покупцем матеріальну компенсацію на весь терміни дії угоди про неконкуренцію.

Разом вирішуємо питання АМКУ

Стартапи, які хочуть купити іноземні інвестори, – часто є дорогими та з великою капіталізацією. Тому необхідно провести окремий due diligence щодо необхідності отримати дозвіл на угоду від Антимонопольного комітету України (АМКУ) або відповідного органу в іншій країні.

Аналізувати це потрібно й під час продажу всього бізнесу, і у випадку asset deal.

Цікаво, що включення в угоду договору про неконкуренцію також має бути узгоджено з АМКУ. Оскільки отримання дозволу займає кілька місяців, щоби не затримувати угоди, рекомендуємо передбачити в договорі відповідну відкладальну умову. Тобто весь договір набуває чинності з моменту підписання, але угода про неконкуренцію діє з моменту отримання дозволу від АМКУ.

Отримання дозволу від АМКУ має цікавити, в першу чергу, покупця, оскільки це буде його порушення антимонопольного законодавства, а не продавця. Однак повертаємося до другого пункту вище – гарантії. Із 99%-ою вірогідністю в списку гарантій буде передбачена гарантія від продавця, що дозвіл АМКУ для угоди не потрібен, а це вже точно проблема продавця.

Джерело: SPEKA

In Focus