Нещодавні новини про показову жорстокість армії рф під час війни в Україні змушують замислитися про те, чим насправді наповнене поняття «держава-терорист». І чи існує вичерпна форма відповідальності, до якої може бути притягнуто нападників. «Жодної руїни в Україні – не буде. Це наша мета. І це буде цілком конкретний доказ повного програшу держави-терориста. Тим більше що світ знає рішення – щодо активів росії, російських посадовців, олігархів, які багатіли, поки їхня держава ставала терористом… Усі ці активи мають піти на компенсацію збитків тим, кому росія принесла біль і страждання. Російські активи повинні піти на відновлення після агресії. Війна повинна вийти найдорожчою – саме для агресора. І все для цього ми робимо», – наголосив президент Володимир Зеленський у вечірньому зверненні 12 квітня.
Після повномасштабного вторгнення потерпілі звертаються до судів України та ЄСПЛ з індивідуальними вимогами проти рф про компенсацію збитків. Але війна росії проти України розпочалася не 24 лютого 2022 року, а набагато раніше. Насправді, вона триває вже дев’ять років. Тож збитки мають бути компенсовані за період з 2014-го. Що ж тоді перешкоджало зверненню до уповноважених інституцій з вимогами за періоди, що передували повномасштабному вторгненню? Серед причин – як відсутність сформованого підходу Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо встановлення «точки відліку» російського контролю на Сході України, так і відсутність висновків українського Верховного Суду щодо можливості звернення з безпосередніми позовами проти рф, з ігноруванням юрисдикційного імунітету держави-агресора. Загалом у ЄСПЛ зараз знаходяться п’ять міждержавних справ за заявами України проти росії та більше 8500 індивідуальних заяв потерпілих українців.
Чи змінилося щось тепер і як постраждалі в Україні можуть цим скористатися, спеціально для Mind пояснюють Олег Бекетов, старший партнер міжнародної судової практики Eterna Law; Крістіна Шаповалова, радниця міжнародної судової практики Eterna Law, керівниця міжнародної практики компенсації збитків, завданих унаслідок війни, співголова Комітету ААУ з питань компенсації збитків, завданих військовою агресією, та військових злочинів; та Олексій Метель, юрист міжнародної судової практики Eterna Law.
Чи можна стягнути збитки, завдані росією, через суди України?
У квітні 2022 Верховний Суд у Постанові вказав, що, починаючи саме з 2014року, загальновідомим є той факт, що рф чинить збройну агресію проти України. Отже, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено рф, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройної агресії рф. Відповідно ВС вказав на можливість звернення потерпілих до судів України з позовами проти росії з 2014-го. До цього потерпілі вимагали компенсації збитків від держави Україна.
На сьогодні потерпілі громадяни та бізнес не мають перешкод у стягненні збитків з росії з огляду на:
– те, що висновки Верховного Суду про можливість ігнорування імунітету росії в позовах про компенсацію збитків є орієнтиром для судів нижчих інстанцій, отже, суди України мають юрисдикцію на їх розгляд;
– відсутність строку давності за цими вимогами;
– фіксування судом розміру завданих збитків, на підставі наданих доказів;
– можливості визнання та примусового виконання рішення за кордоном (ЄС, США, Великобританія тощо) та отримання виконавчих документів на право примусового виконання рішення в Україні;
– можливість отримати компенсацію з фондових джерел при створенні позасудового компенсаційного механізму (досвід Компенсаційної комісії ООН щодо Кувейту).
Першим міждержавним рішенням, у якому міжнародний суд констатував захоплення росією Сходу України саме у 2014-му, стало рішення Великої Палати ЄСПЛ від 25 січня 2023 року про прийнятність до розгляду спільної заяви «Україна та Нідерланди проти росії».
На які факти вказує Україна?
До переліку фактів, які підтверджують російську агресію і загарбницьку політику вже з 2014 року, зокрема, належать:
– окупація Сходу України рф розпочалася одразу після встановлення росією ефективного контролю над Кримом;
– рф має екстратериторіальну юрисдикцію у розумінні конвенції найпізніше – з кінця квітня 2014 року, що підтверджується таким: ефективним контролем над територією (присутність російських військових та озброєння), військовим, політичним й економічним впливом на керівництво так званих «Д/ЛНР»; фізичним контролем, що здійснюється представниками рф над постраждалими від порушень прав людини;
– наявність адміністративної практики порушень рф прав людини підтверджується двома основними типами доказів: доповідями міжнародних організацій і показаннями свідків, які підтверджують інформацію, викладену в доповідях;
– правило вичерпання ефективних засобів національного правового захисту не застосовується у зв’язку з існуванням адміністративної практики порушень росією прав людини (як і у кримських справах).
Як тривав розгляд справи?
рф заперечувала компетенцію ЄСПЛ і події, викладені в заявах України та Нідерландів, зокрема, причетність до збиття літака. Уряд рф навіть відсторонив команду власного міністерства юстиції, яка представляла інтереси країни в ЄСПЛ. росія вдалася до виходу з Конвенції про захист прав людини та основоположний свобод Ради Європи та ухвалила законодавство, за яким рішення ЄСПЛ не підлягають виконанню в росії.
Однак, рф помиляється в тому, що вжиті заходи допоможуть уникнути відповідальності.
Історія справи «Україна та Нідерланди проти росії» почалася зі звернення у 2014 році України до ЄСПЛ з двома заявами проти російської федерації: за фактами масових і систематичних порушень прав людини на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей і щодо викрадення та спроб незаконного вивезення дітей-сиріт із зазначених областей на територію рф.
Надалі, у 2020 році, судом були об’єднанні в одну вже три міждержавні справи проти російської федерації: дві з них за заявами України й одна – за заявою Нідерландів щодо збиття у 2017 році літака, який здійснював рейс MH17 Малайзійських авіаліній на Сході України, що призвело до загибелі 298 осіб, серед них 196 громадян Нідерландів (надалі – «справа «Україна та Нідерланди проти росії»).
Чому ця справа стала прецедентом?
Рішення щодо юрисдикції та прийнятності в міждержавній справі «Україна та Нідерланди проти росії» є прецедентним.
ЄСПЛ проаналізував питання, пов’язані з «присутністю» росії на території так званих «ЛНР» та «ДНР» з оцінкою доказів, вирішенням питання юрисдикції суду розглядати скарги постраждалих, які перебували поза межами контрольованої проросійськими сепаратистами території тощо. Рішення вносить ясність у питання здійснення саме росією ефективного контролю над проросійськими сепаратистами, які перебували на території самопроголошених «Л/ДНР» з 2014 року.
Суд встановив, що контроль росією східних областей України триває з 11 травня 2014 року.
рф здійснювала ефективний контроль над українськими територіями, внаслідок надання військової, політичної та економічної підтримки так званих «Л/ДНР» датою початку є 11 травня 2014 року – день, коли на псевдореферендумах «про незалежність» так звані «Л/ДНР» проголосили себе «суверенними державами» і сформували нові «уряди».
Саме росія є відповідальною за дії та бездіяльність проросійських сепаратистів і підконтрольних їй адміністрацій. Елементами, що підтверджують ефективний контроль рф Сходу України, згідно з рішенням суду, є такі:
– військова присутність і підтримка, постачання зброї, забезпечення артилерією;
– навчання російських солдат, які надалі брали участь в бойових діях на Сході України;
– нарощування російських військ вздовж російсько-українського кордону в березні 2014 року для подальшого розгортання на Сході України;
– політична та економічна підтримка сепаратистів тощо.
Суд встановив, що території на Сході України «захоплені сепаратистами з 11 травня 2014 року та щонайменше до 26 січня 2022 року були під юрисдикцією рф. Визначена присутність на Сході України російських військових з квітня 2014 року та широкомасштабне розгортання російських військ найпізніше із серпня 2014-го.
Висновок ЄСПЛ відкриває можливості нових позовів проти рф щодо відшкодування збитків, адже судом встановлено її присутність на територіях так званих «Л/ДНР» саме з 2014 року.
Як доводити факти російської агресії надалі?
Україна та Нідерланди на підтвердження своїх аргументів у заявах посилалися на звіти міжнародних органів, як-то ОБСЄ та Управління Верховного комісара ООН з прав людини, а також на висновки Спільної слідчої групи (JIT) щодо збиття MH17. Судом взято до уваги також матеріали розвідки, показання свідків, інтерв’ю та пресконференції, повідомлення ЗМІ з наступними застереженнями.
Суд вказав, що звіти неурядових організацій і дослідницьких груп можуть бути взяті до уваги, якщо суд переконається в досвіді та репутації авторів доповіді й достовірності джерел інформації. При цьому автори звітів Atlantic Council, Bellingcat та InformNapalm на погляд суду є серйозними та заслуговують на довіру.
Статті у ЗМІ не можуть самі по собі розглядатися як докази щодо позицій сторін, але можуть бути взяті до уваги як відповідні елементи, що узгоджуються з іншими доказами у справі або суперечать їм. Статті, які підпадають під категорію журналістських розслідувань, а отже, базуються на дослідженні з перших рук (first-hand research), яке достатньо задокументовано, можуть заслуговувати на особливу увагу.
Підхід ЄСПЛ задає стандарт доказування, що може також бути взятий за основу позивачами в цій категорії справ.
Чи є користь від практики ЄСПЛ при зверненні до судів України?
Практика ЄСПЛ є частиною законодавства України, яке передбачає застосування цих рішень як джерела права за ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ».
Юрисдикція держави, у цьому разі росії, за межами її власних територіальних кордонів має місце, у тому числі коли внаслідок законних чи незаконних військових дій держава здійснює ефективний контроль над територією за межами цієї національної території. Визначаючи, чи існує ефективний контроль, ЄСПЛ передусім посилається на силу військової присутності держави в цьому районі.
Держава, яка окупувала територію іншої держави несе міжнародну відповідальність за свої дії на цій території. Саме таким є підхід ЄСПЛ у справах: «Ілашку та інші проти Молдови та росії», «Лоізіду проти Туреччини», «Кіпр проти Туреччини», «Чігаров та інші проти Вірменії», «Україна та Нідерланди проти росії».
Отже, рішення Великої Палати ЄСПЛ у справі «Україна та Нідерланди проти росії» підсилить позови потерпілих проти держави-агресора, що перебувають на розгляді ЄСПЛ, судів України та арбітражів. Разом із висновками Верховного Суду відкриває можливості пред’явлення громадянами й українським бізнесом нових вимог до рф за період з 2014 року.
